Волинська філія ДУ «Держґрунтохорона» інформує про стан ґрунтів, зміни законодавства у сфері їх охорони та пропонує спеціалізовану підтримку і супровід
Що відбувається з ґрунтами та які законотворчі ініціативи з цього питання?
Останні два десятиліття науковці, практики та засоби масової інформації настійливо переконують українське суспільство про небезпечні зміни в наших ґрунтах, які в недалекому майбутньому призведуть до екологічної, а відповідно і до продовольчої та економічної кризи через деградаційні процеси їх родючості.
Генеральний директор ВГО «Українська аграрна конфедерація» експерт Павло Коваль інформував, що «за останні 10 років ми втратили 0,1 % вмісту гумусу — це шалена цифра. Тому що цю одиницю (0,1 %) можна відтворити лише за сто років раціонального й ефективного використання земель».
Багаторічні результати суцільних агрохімічних обстежень наших ґрунтів, які у 1995 році стали основою Указу Президента України № 1118 «Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення», свідчать, що з 1986 по 2010 рік зниження гумусу в ґрунтах України у середньому становило 0,22 %, а у степовій зоні, де поширені основні масиви чорноземів — 0,32 %. Умовні збитки від втрати такої кількості гумусу сягають близько 450 млрд гривень (Періодична доповідь про стан ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення. — ДУ «Держґрунтохорона», 2015). У Волинській області за цей період падіння гумусу становило 0,15 % для поліської та 0,36 % для лісостепової зони.
Наведені результати, отримані завдяки агрохімічній паспортизації, вражають. Однак у Законі України «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (№ 2194 від 28.04.2019) на хвилі проведення земельної реформи визнано інструментом тиску на аграрний бізнес та введено норму добровільності агрохімічної паспортизації при передачі земель у власність та користування всупереч Указу Президента України від 02 грудня 1995 р. № 1118 «Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення».
А що далі стосовно охорони ґрунтів?
У повсякденному користуванні та на законодавчому рівні закріпилось поняття «земля», яке ототожнюється з поняттям «ґрунт». Проте ці поняття за своєю суттю не рівнозначні. Земельні ділянки відображаються топографічними межами і це територія, а ґрунти як їх складова характеризуються якісними характеристиками, які можуть погіршуватися, а тому потребують охорони. Тривають обговорення і ймовірно незабаром на законодавчому рівні ми отримаємо більш чітке застосування термінів «ґрунти» та «охорона ґрунтів».
Конституцією України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси (до яких належать і ґрунти) є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування (стаття 13). Також зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (стаття 14). Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов’язком держави (стаття 16).
Після прийняття у квітні 2021 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» набуло масовості явище переводу пасовищ та сінокосів у ріллю, що неминуче призведе до посилення ерозійних процесів. На рівні територіальних громад масштабно приймаються рішення про вивід земель сільськогосподарського призначення під забудову. Ігноруються вимоги законодавства щодо поводження з родючим шаром ґрунту. Також не слід забувати, що з одного гектара озимої пшениці щороку виноситься близько 400 кг поживних речовин, без компенсації яких відбуваються процеси виснаження ґрунтової родючості.
Позбуваючись єдиного механізму збору інформації про актуальний якісний стан ґрунтового покриву, який реалізується через агрохімічну паспортизацію, не зрозуміло, у який спосіб держава може забезпечити виконання статей 13,14 та 16 Конституції України.
То хто ж повинен дбати про наші ґрунти, якщо природний ресурс належить народу?
У світлі гасел земельної реформи Комітетом Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики стратегічно визначено, що про збереження родючості ґрунтів повинен турбуватися власник землі. Паралельно розробляються та удосконалюються механізми контролю, стимулювання та відповідальності за псування та погіршення родючості ґрунтів. Водночас в системі контролю пропонується акцентуватися на систематичних ґрунтових, агрохімічних обстеженнях та паспортизації. Розглядається питання застосування еколого-агрохімічного балу в системі оцінки якості ґрунтів. Отже, інститут агрохімічної паспортизації не скасовується, а трансформується в інструмент добровільної декларації доброчесності поводження із ґрунтами земельної ділянки, що знаходиться у власності. Це варто взяти до уваги органам місцевого самоврядування, оскільки суттєво посилюється роль територіальних громад у процесах забезпечення охорони ґрунтів.
Яка роль територіальних громад у збереженні ґрунтів?
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень виконавчих органів територіальних громад віднесено підготовку програм соціально-економічного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, забезпечення збалансованого економічного розвитку відповідної території, ефективного використання природних і фінансових ресурсів (стаття 27), делеговано повноваження на здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороною земель, їх ґрунтів (стаття 33, розділ 1, пункт б), підпункт 1)). Згідно з пунктом 1 статті 60 територіальним громадам належить право комунальної власності на землю, природні ресурси, а згідно з пунктом 5 цієї статті органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до Закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі здавати їх в оренду тощо.
На виконання Указу Президента України від 15 жовтня 2020 р. № 449 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» та постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» Головне управління Держгеокадастру у Волинській області станом на 01.01.2021 здійснило передачу земель сільськогосподарського призначення з державної власності у комунальну власність.
Статтею 37 Закону України «Про охорону земель» визначено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов’язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.
Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при:
- передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки;
- зміні власника земельної ділянки або землекористувача;
- проведенні грошової оцінки земель;
- визначенні розмірів плати за землю;
- здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів.
Статтею 54 цього Закону передбачено, що з метою своєчасного виявлення змін стану земель, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів ведеться моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, який включає:
- агрохімічне обстеження ґрунтів;
- контроль змін якісного стану ґрунтів;
- агрохімічну паспортизацію земельних ділянок.
Також цим Законом визначено, що агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень — кожні 5—10 років. Суцільне ґрунтове обстеження проводиться через кожні 20 років.
Фінансування заходів щодо охорони земель і ґрунтів здійснюється за кошти державного бюджету України, місцевих бюджетів, у тому числі, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, від плати за землю, а також коштів землевласників і землекористувачів та інших джерел, не заборонених законом.
З огляду на повноваження, для територіальних громад важливим інструментом забезпечення контролю за охороною ґрунтового покриву земель громад, простежуваності змін його родючості слід рекомендувати (або зобов’язати своїм рішенням) у договорах оренди землі (постанова Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. № 220) у пункті 7 «Інші особливості об’єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини» зазначати дані агрохімічної паспортизації земельної ділянки (земельних ділянок) при здачі в оренду та в процесі користування з періодичним підтвердженням.
Яка роль державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» її філій?
Зважаючи на процеси удосконалення законодавства у сфері земельних відносин, з метою забезпечення відтворення родючості ґрунтів, тривалого збереження якісних та продуктивних функцій ґрунтового покриву земель громад, Волинська філія ДУ «Держґрунтохорона» пропонує виконавчим органам ТГ, землевласникам, землекористувачам, фермерським та особистим селянським господарствам, установам та організаціям співпрацю і фахову технологічну підтримку у процесах обстеження, дослідження, оцінки та управління ґрунтовими ресурсами за такими видами діяльності:
- Розроблення регіональних та місцевих програм охорони родючості ґрунтів.
- Розроблення проєктно-кошторисної документації на організацію, залуження та перезалуження громадських пасовищ, вапнування кислих ґрунтів.
- Проведення агрохімічного обстеження земельних ділянок (масивів, полів) з метою встановлення якісного стану ґрунтів, необхідних ресурсів для відтворення їх родючості, раціонального підбору культур, розрахунку потреби в удобренні, в тому числі з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки та оцінкою за еколого-агрохімічним балом.
- Проведення ґрунтового обстеження із складанням звіту під закладення багаторічних насаджень та ягідників, уточнення та встановлення агровиробничих груп ґрунтів, складання раціональних сівозмін, виявлення та підтвердження малопродуктивних та порушених земель, що потребують рекультивації (консервації), встановлення параметрів зняття родючого шару.
- Лабораторні аналізи ґрунтових зразків на агрофізичні та агрохімічні показники.
- Визначення вмісту важких металів в ґрунті та рослинах.
- Токсикологічний контроль ґрунту та рослин.
- Радіологічний контроль ґрунту та сільськогосподарської продукції.
- Визначення якісних показників води.
- Контроль якості та відповідності технічним умовам, екологічним нормативам добрив хімічних меліорантів, у тому числі мулів і стічних вод.
- Дослідження якості рослин, сільськогосподарської продукції та кормів.
- Діагностика мінерального живлення (ґрунтова, тканинна та листова діагностика).
- Санітарно-мікробіологічні дослідження ґрунту та фітопатології рослин.
- Агротехнологічний супровід дорадництва (агрохімічний аналіз та усі види діагностики ґрунтів, в тому числі тепличних, субстратів, рослин, поливних вод, добрив (мінеральних, органічних, біопрепаратів), засобів захисту рослин, фітопатології ґрунту та рослин).
Детальна інформація за посиланням: http://www.old.iogu.gov.ua/volinska/
Микола Зінчук, канд. с.-г. наук
Директор Волинської філії ДУ «Держґрунтохорона»