Збережемо українські чорноземи!
Зростання сегменту органіки в сільському господарстві на території України наразі стає все більш очевидним. Високі вимоги до екологічності продукції призвели до того, що в сільському господарстві активно розвивається новий напрямок — органічне землеробство. Згідно з цією методикою, при вирощуванні рослин виключається застосування пестицидів і мінеральних речовин, використання генномодифікованого насіння, використовуються біопрепарати. Також для органічного землеробства характерною рисою є поверхнева обробка ґрунту. При вирощуванні сільськогосподарської продукції органічним способом використовуються спеціальні препарати та добрива, створені на основі натуральних речовин. Завдяки цьому навколишнє середовище не забруднюється хімікатами, вдається зберегти родючі ґрунти з живими мікроорганізмами. До того ж внаслідок поверхневого обробітку не порушується структура горизонтів, що теж позитивно впливає на екосистему.
Аграрії мають переходити на кліматичну стратегію ведення сільського господарства, прогнозуючи всі можливі сценарії змін як кліматичних умов, так і властивостей ґрунту. Для цього необхідно проводити якісний моніторинг довкілля, який включає наступні складові:
– об’єктивність та достовірність даних;
– систематичність спостережень за станом довкілля;
– багаторівневість;
– узгодженість нормативного та методичного забезпечення;
– узгодженість технічного та програмного забезпечення;
– комплексність в оцінці екологічної інформації;
– оперативність проходження інформації між окремими ланками системи;
– відкритість інформації для населення.
Фермери зацікавлені у розвитку органічного ринку в Україні, тому що ростуть вимоги споживача і якраз органіка — є топовою ланкою сільського господарства, яка спроможна витримати конкуренцію.
За умов надмірного антропогенного навантаження увагу фермерів привертають екологічно чисті ґрунти. Вони є основою для вирощування сільськогосподарської сировини та виробництва органічних та безпечних продуктів харчування. Але, на жаль, сучасне використання сільськогосподарських угідь не відповідає вимогам раціонального землекористування. У більшості господарств землеробство велось з повним ігноруванням законів повернення ґрунту поживних речовин, винесених з урожаєм. Як наслідок, відбувалося зниження родючості ґрунтів, особливо небезпечних масштабів набула їх деградація.
Збереження українських чорноземів, а тим паче їх відновлення — це довготривалий процес, який необхідно почати з цифровізації сільськогосподарських земель та виведення аграрної політики держави на новий рівень. Зокрема, потрібно об’єднати зусилля провідних наукових інституцій, бізнесу, міністерств, громадськості для того, щоб на основі використання цифрових даних запропонувати такі рішення, які б дозволили комплексно та ефективно контролювати ситуацію використання ґрунтів. Йдеться про створення повноцінної уніфікованої системи моніторингу якості ґрунтів, якої на сьогодні в Україні бракує. Належна інформації щодо їх стану дасть змогу забезпечувати захист, ефективно управляти та стало використовувати українські землі. ДУ «Держґрунтохорона» не перший рік співпрацює з ФАО та провідними українськими виробниками органічної продукції рослинництва, і знання та навички фахівців установи кожного року допомагають покращувати та впроваджувати бережне ставлення аграріїв до своїх земель, не тільки для збільшення прибутку, а і для збереження екосистеми в цілому.
Одним із потужних інструментів збереження ґрунтів залишається сівозміна. Вона напряму впливає на успішність вирощування культур, забезпечує родючість ґрунту, запобігає значному поширенню шкідників, та систематизує в цілому ведення господарства. Замовлення проєкту сівозміни чи хоча б проведення якісної консультації — це не короткотривалий проєкт з необґрунтованими витратами, це стратегія вдосконалення та розвитку.
Зараз, в принципі, немає жодного контролю за посівами, дотриманням аграріями правил сівозміни. І збереження екологічного стану земельних ресурсів залишається лише на совісті сільськогосподарських товаровиробників. У держави назріла потреба підключатися до регулювання в цьому питанні. Але йдеться не про контролювання сівозміни. А про контроль стану ґрунтів. Наприклад, агровиробник взяв в оренду земельну ділянку, і після її повернення або оновлення строку оренди, або ж через певний час — має здійснюватися визначення якісних показників ґрунтового покриву, тобто проведення агрохімічного обстеження. Таким чином порівнюються дані — чи вони змінились за час перебування ділянки в оренді. Якщо погіршилися, то користувач землею отримує штрафні санкції. Звичайно, поки що це лише проєкт, але без втілення його в життя загроза знищення у корні розвитку сільського господарства — неминуча.
Нині інститут зосереджений на питанні вдосконалення системи моніторингу земель та ґрунтів. В більшості випадків інформація про стан земель та поширення окремих видів деградаційних процесів в Україні збираються різними структурами з використанням різних методологій. Такий підхід не дозволяє зіставити дані та якісно оцінити ситуацію з сільськогосподарськими землями. Але тут важливо не зупинятися, взаємодіяти та головне — знайти баланс між інтересами агробізнесу та держави, оскільки саме від цього залежатиме успіх у збереженні якості української землі.
