Час очищує волонтерський рух. Відчайдушна завзятість, коли в перші дні війни за волонтерські справи бралися всі, змінилася важкою й кропіткою щоденною роботою, яка до снаги небагатьом.
Разом з моїм помічником, Фісуном В’ячеславом Олександровичем, та від усього колективу державної установи “Інститут охорони грунтів України” передали Дергачівській громаді ліки та засоби надання першої допомоги.
Ясна річ, допомагати Дергачам особливо приємно, оскільки керівник громади В’ячеслав Задоренко організовує на місці все, щоб люди отримували вчасно найнеобхідніше, а волонтери мали максимальну підтримку. І, може, ми, як і раніше, не надавали б великого розголосу цій добрій справі: ми постійно підтримуємо Дергачівщину – форпост оборони України. Але разом із колегами вирішили: розкажемо про свій вчинок, адже, можливо, для когось це стане закликом не полишати волонтерство.
Сьогодні волонтерський рух максимально потребує відданих. Так, є втома від війни, є елементи відчаю, думки, що ваші зусилля нічого не змінять… Змінять!
Я бачив очі людей, які отримують допомогу. Я знаю слова вдячності стариків, та щасливі сльозі матерів, чиїм дітям вдалось допомогти. Будь-яка допомога – це, в першу чергу, переконання: “Нас не забули, ми потрібні, Україна дбає про кожного”. Допомога одній громаді – це невеличкий внесок у великій справі.
Пишаюся, що безпосереднього причетний до цього. Вдячний кожному, хто допомагав творити добро. І, сподіваюся, кожен із нас знайде сили, щоб відкинути втому й знову взятися до нелегкої справи волонтерства.
Руки опускати не на часі.
Єднаймося!
Слава Україні!
.
З повагою,
генеральний директор ДУ “Держгрунтохорона” Юрій Зайцев