Класифікація ґрунту ФАО
Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) розробила наднаціональну класифікацію, яка пропонує корисні узагальнення щодо ґрунтоутворення щодо взаємодії між основними ґрунтоутворюючими факторами. Вперше вона була опублікована у вигляді Ґрунтової карти світу ЮНЕСКО у 1974 році (масштаб 1: 5 000 000).
Історія створення Ґрунтової карти світу розпочалася 1956 року, де на 6-му Конгресі Міжнародного союзу ґрунтознавства (IUSS) в Парижі було вирішено приділити особливу увагу розробці класифікації та співвідношення ґрунтів великих континентів світу. В результаті в 1960 року на 7-му Конгресі в Медісоні (штат Вісконсин, США) були представлені ґрунтові карти, що охоплюють Африку, Австралію, Азію, Європу, Південну Америку та Північну Америку в масштабах від 1:5 000 000 до 1:10 000 000. Однак незабаром стало очевидним, що номенклатура, методи опитування, легенди та системи класифікації, які використовувалися в різних регіонах дуже різнилися, що утруднювало порівняння. У відповідь на рекомендацію Конгресу та визнаючи необхідність комплексного знання ґрунтів світу, ФАО та ЮНЕСКО у 1961 році домовилися підготувати спільну карту ґрунтів світу у співпраці з Міжнародним союзом ґрунтознавства в масштабі 1:5 000 000. Проєкт було реалізовано у 1974 році. Це був плід світового співробітництва незліченної кількості ґрунтознавців, і донедавна він залишався єдиним глобальним оглядом ґрунтових ресурсів.
Ціллю Ґрунтової карти світу було:
– дати першу оцінку світових ґрунтових ресурсів;
– дати наукове підґрунтя для обміну досвідом між територіями зі спільними навколишніми умовами;
– сприяти встановленню загальноприйнятої ґрунтової класифікації і номенклатури;
– встановити єдину основу для більш детальних досліджень на територіях, зо розвиваються;
– стати основним документом для діяльності в галузі освіти, наукових досліджень та розвитку;
– зміцнити міжнародне співробітництво ґрунтознавців.
Розроблена як легенда для Ґрунтової карти світу, класифікація застосовувалася у проєктах, спонсором яких була Організація Об’єднаних Націй (ООН). Багато країн модифікували цю систему відповідно до своїх потреб.
Ґрунтова карта складалася зі 106 ґрунтових одиниць, які нанесені на карту як ґрунтові асоціації, позначені домінуючою ґрунтовою одиницею:
– ґрунтові фази (властивості ґрунту, такі як каменистість, засоленість, лужність тощо);
– три класи текстури (тяжкі, середні та легкі);
– три класи схилів (від рівних до пологих, від крутих до горбистих та від крутих до гірських).
У 1988 році ФАО опублікувала «Переглянуту легенду» зі 153 одиницями ґрунту, яка є основою для Всесвітньої гармонізованої бази даних ґрунтів.
Пізніше цю систему замінила Всесвітня довідкова база ґрунтових ресурсів (WRB), перше видання якої було опубліковано на 16-му Всесвітньому конгресі ґрунтознавства в Монпельє (Франція) в 1998 році. На тому ж заході вона також була схвалена та прийнята як система кореляції ґрунтів та міжнародного зв’язку. Друге видання WRB було опубліковано на 18-му Всесвітньому конгресі у Філадельфії у 2006 році. Третє видання WRB опубліковано 2014 року.