Державна установа “Інститут охорони ґрунтів України” вже понад 55 років проводить суцільне агрохімічне обстеження ґрунтів України для здійснення державного контролю за зміною показників родючості та забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення.
Агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення забезпечує виконання таких завдань:
– заснувати проведення систематичних та вибіркових агрохімічних обстежень з відбором проб ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення;
– проведення аналізу ґрунтових проб з метою визначення показників їх родючості, вмісту важких металів, радіонуклідів та залишків пестицидів;
– виготовлення і видача агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки землевласникам та землекористувачам;
– визначення агрохімічного та еколого-агрохімічного балів земельних ділянок на основі даних агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки;
– виготовлення агрохімічних картограм;
– складання проєктів та розроблення рекомендацій щодо ефективного використання агрохімікатів та проведення ґрунтоохоронних заходів;
– створення та ведення інформаційних банків даних про якісний стан ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення та інформаційно- аналітичної системи для розроблення заходів у сфері охорони родючості ґрунтів;
– проведення комплексного аналізу та оцінки змін якісного стану ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення;
– виявлення негативних явищ і кризових територій, обґрунтування, планування заходів щодо їх усунення та підвищення родючості ґрунтів;
– визначення спеціальних сировинних зон виробництва сільськогосподарської продукції для виготовлення продукції дитячого та дієтичного харчування;
– підготовка та видання Періодичної доповіді про стан ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення;
– формування земельного кадастру;
– проведення якісної та грошової оцінки земель;
– визначення розмірів плати за землю;
– ліквідація (мінімізація) наслідків Чорнобильської катастрофи, техногенних аварій, природних лих тощо;
– проєктування і впровадження сівозмін (інтенсивні, ґрунтозахисні, короткоротаційні та ін.), динамічних полів тощо;
– розміщення сільськогосподарських культур та їх сортів у полях сівозмін відповідно до біологічних вимог рослин з урахуванням рівня агрофону, а також до реакції ґрунтового середовища тощо;
– застосування збалансованих, економічно вигідних доз органічних і мінеральних добрив та розроблення комплексних проєктів відтворення родючості ґрунтів;
– визначення необхідності хімічної меліорації ґрунтів та розробки проєктно-кошторисної документації на її проведення;
– порівняння якісної оцінки ґрунтів по полях сільгосппідприємства та визначення площ малопродуктивних земель;
– запровадження диференційованої оплати за оренду земельних паїв;
– визначення рівня забруднення ґрунту полютантами і розроблення
технологічних проєктів для його реабілітації (ремедіації);
– збереження гумусованого родючого шару ґрунту із землевідводів під будівництво та ін.;
– контроль якості рекультивації ґрунту (після тимчасового використання під кар’єри, нафтовидобуток тощо).
Поданий перелік напрямів використання даних агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення може бути значно розширений і деталізований, проте й ця інформація переконливо свідчить, що вказаний захід є необхідним для успішного ведення землеробства. Результати цих досліджень широко використовують як на рівні держави й регіональних управлінських структур, так і на рівні землекористувачів.
.
Матеріали Періодичної доповіді
за результатами X туру (2011-2015 рр.)
агрохімічного обстеження земель