Миколаївська філія державної установи «Інститут охорони ґрунтів України»

Історія.

1964 року в складі державної агрохімічної служби при обласній сільськогосподарській дослідній станції (с. Полігон) засновано Миколаївську зональну агрохімічну лабораторію. 1986 року реформовано в обласну проектно-розвідувальну станцію хімізації сільського господарства, а в 1999 році – Миколаївський обласний державний  проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції «Облдержродючість». З 2013 року Миколаївська філія державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» – яка в області є єдиною науково-дослідною установою з агрохімічних питань з широким спектром функціональних обов’язків.

Робота.

Штат філії налічує 52 співробітники, з них 23 наукові працівники.  Головним завданням філії є здійснення діяльності наукових досліджень у сфері охорони ґрунтів і їх родючості, раціонального використання та екологічної безпеки земель сільськогосподарського призначення, об’єктів довкілля, визначення якості продукції, сировини і агрохімікатів. Майже за 50 років набуто великого досвіду, є все необхідне сучасне обладнання. Проводяться польові експериментальні дослідження із застосування мінеральних та органічних добрив і меліорантів за трьома темами, результати яких дають можливість надавати допомогу сільгоспвиробникам. Щороку проводиться агрохімічне обстеження на площі понад 300 тис. га, паспортизації підлягає близько 4 тис. земельних ділянок. За результатами аналітичних досліджень здійснюється сертифікація 90 – 95 тис. тон рослинницької продукції.

Використання даних еколого-агрохімічних паспортів, агрохімічних картограм, рекомендацій підвищує ефективність використання земель та добрив. Тільки застосування добрив по інтенсивній технології за результатами діагностики мінерального живлення рослин підвищує урожай озимої пшениці на 7 – 20 ц/га, вміст білку у зерні пшениці на 2 – 3 %, клейковини – на 3 – 7 %. Прибуток з кожного гектару складає до 3500 гривень.

Матеріали досліджень Миколаївської філії використовуються землекористувачами для:

порівняння якісної оцінки ґрунтів та визначення малопродуктивних земель;

розміщення с-г культур відповідно до їх біологічних вимог;

застосування збалансованих, економічно вигідних доз органічних та мінеральних добрив;

складання проектів землеустрою щодо еколого-економічного обґрунтування сівозміни.